Нині виготовляється дуже багато різноманітних дверей. Технологія їх виробництва визначає конструкцію дверного полотна та коробки. Дешевим і простим у виготовленні є дверне полотно зі стільниковим паперовим заповнювачем.

Дверне полотно складається з таких частин:

• каркас (з деревини);
• брусок для врізання замка по обидва боки каркасу (30-40 см);
• обшивка – ДВП, ДСП, МДФ тощо;
• наповнення (паперово-стільниковий заповнювач).

Технологічний процес виготовлення дверного полотна починається з каркаса. Його виготовляють з брусків, перерізом відповідно до вимог замовника (ширина брусків каркаса повинна бути не менше одинарної–полуторної товщини полотна, але не більше 60 мм).
Деталі каркаса дверей можна виготовляти клеєними по ширині й довжині. Склеювання деревини по ширині має проводитися на гладку фугу, а по довжині – на зубчаті шипи.

У місцях розташування петель, ручок та інших приладів, поздовжні деталі каркаса повинні бути збільшені по ширині за рахунок додаткового установлення брусків шириною не менше 40 мм і довжиною не менше 250 мм і закріплені скобами або іншим способом. При обробці деталі каркаса дверного полотна допуск по товщині дуже важливий і має бути мінімальним.

Якщо для пресування дверного полотна використовується гарячий прес, потрібно зробити на нижньому і верхньому брусках каркаса канали у вигляді отворів або прорізу для виходу з клею випарів води. Без каналів полотно може деформуватися від гарячої вологої пари.

Складання полотна проводиться в такий спосіб: розтягуємо стільниковий заповнювач відповідно до розмірів каркаса дверного полотна, установлюємо його в каркас і кріпимо скобами до рами. Заповнювач стільниковий паперовий повинен бути товстіший, ніж рама каркаса, на 0,3–0,6 мм для досягнення кращого проклеювання.

Основна функція стільника – заповнити порожнечу між обшивками і надати жорсткість полотну, унеможливити місцеві прогини обшивок по обидва боки полотна, створюючи при цьому площинність поверхонь, так необхідну для подальших операцій. Стільники, залежно від розміру вічка, щільності картону, розрізняються за жорсткістю. За старим стандартом для дверей переважно використовуються стільники з вічком 45 мм і міцністю на стискання по товщині в розтягнутому вигляді не менше 0,5 кг/см2. Здебільшого краще використовувати для дверей стільники з вічком 35 мм і менше, для стільниць – від 25 до 16 мм. Обшивка – ДВП, ДСП, МДФ та інші плитні матеріали. Деталі обшивки виготовляються з матеріалу відповідно до вимог замовника, на 5 мм ширше від розмірів каркаса рами в кількості 2 штук.

Складання-склеювання проводиться так: підготовляються клеєнамащувальні вальці для нанесення смоли гарячого затвердіння або клею ПВА і через них пропускається каркас дверного полотна або стільниці зі стільниковим заповнювачем. (При ручному способі смола або клей наноситься пензликом на обшивки і горизонтальні частини каркаса.) Найбільш застосовувана – смола гарячого затвердіння КФ, оскільки вона зручна в роботі, потребує низького тиску преса, а також є дешевим матеріалом. На обшивку укладається каркас, зверху укладається друга обшивка і закладається в прес. Прес налаштовують на тиск, що створює на поверхні пресованого виробу зусилля ледь більше міцності на стиск використовуваних стільників.

Зазвичай є два способи пресування: гарячим і холодним пресом. Найбільша перевага гарячого способу пресування – швидкість. Середня температура близько 90°, тому швидкість просушування складає 6 хвилин і навіть менше. У цьому випадку канали повинні бути й у рамі, і в стільниках. На кожен міліметр товщини обшивки потрібна приблизно 1 хвилина. Швидкість просушування при холодному способі складає від 30 хвилин до 2,5 години. Готове полотно обробляється до потрібних розмірів на фуганку або на циркулярній пилці.

За матерілами Всеукраїнської галузевої газети "Деревообробник"
derevo.com.ua