Одразу скажемо: недешевого обладнання для фарбування й сушіння виробів. Додамо ще: сучасного за технологічними можливостями. Оскільки ультрафіолетові матеріали – доволі новий напрям у розвитку лакофарбової промисловості, то й технології та обладнання для їхнього використання теж переважно новинки.

Лише на перший погляд нинішні незначні обсяги використання УФ-лаків та обладнання для них обумовлені їхньою відносною «кусючою» ціною. Насправді потенційні споживачі поки що вивчають їхні незаперечні переваги. Освоєння ультрафіолетових технологій – справді фінансово затратний процес, який полягає не просто в частковому оновленні вже діючих традиційних технологічних ліній, пристосованих для роботи, скажімо, з поліуретановими лаками. Потрібна закупівля принципово нових технологій. Це під силу, по-перше, великим виробництвам з чималими обсягами фарбувальних робіт, де використання УФ-матеріалів та технологій буде економічно вигідним. Насамперед завдяки досягненню більш якісного нанесення лакових матеріалів, економних їх витрат та швидкості висихання. По-друге, ультрафіолетовим матеріалам та технологіям віддаватимуть перевагу виробники меблів, які вміють бачити перспективу, які збагнули, що за цими матеріалами майбутнє і тому не лякаються затрат, що окупляться вже за рік-два.

Обладнання для ультрафіолетових матеріалів завдяки автоматизації процесів нанесення лаків і сушіння фактично виключає людський фактор. Достатньо налагодити й відтестувати обладнання, і йому дасть раду не обов’язково висококваліфікований оператор. Його функції виключно контролюючі – аби не траплялося збоїв у роботі. Навіть маляри найвищої кваліфікації не зможуть з такою якістю, як «розумні» машини, наносити покриття, забезпечувати задану товщину захисного шару, так економно витрачати лаки. Ручним нанесенням, припустимо, маляр використає 200 г речовини на покриття квадратного метра площі, а машина – 120 г. Здавалося б, 80 г економії – мізер, а на великих виробництвах, де лаками покривають тисячі кв. метрів площ, – це величезна економія.

Лакування продукції є найважливішим і завершальним елементом технологічного ланцюга будь-якого деревообробного і меблевого підприємства. Саме тому ті, хто по-справжньому піклується про конкурентоспроможність своєї продукції, з особливою старанністю підходять до підбору лакофарбових матеріалів і устаткування для їхнього нанесення. Якісне фарбування багато в чому визначає зовнішній вигляд виробу, а вартість і витрата лакофарбових матеріалів значно позначається на собівартості готових виробів.

Є три основних типи фарбувального устаткування: розпилювальне (або спрейне), вальцьове і лаконаливне.

Серед видів сучасного обладнання для нанесення ультрафіолетових лаків можна назвати вальцеві верстати як для безколірних та кольорових, матових та глянцевих поліефірів, так і для акрилових УФ-праймерів та акрилових безколірних та кольорових шпаклівок; лаконаливні та лакорозпилювальні установки для акрилів, поліефірів та поліуретанів.

Використання лаконаливних машин вигідне у випадку нанесення покриття на значні за розміром поверхні правильної форми і при великих їх обсягах із точним розрахунком лаковитрат, бо неповне використання заливки виявиться економічно збитковим. Лакорозпилювальні технології й обладнання нічим не гірше, ніж лаконаливне: у нього трохи інше призначення. Доцільність його застосування диктують знову ж таки особливості деталей, котрі треба лакувати. Різно- і складно профільні об’єкти, наприклад крайки, в незначних обсягах ліпше покривати методом розпилювання.

Сучасні установки безповітряного і комбінованого розпилення дають змогу наносити весь спектр доступних лакофарбових матеріалів. А високий тиск (250–300 атмосфер) дає змогу працювати з матеріалами високої в’язкості. За рахунок високої швидкості виходу рідини із сопла забезпечується дроблення в’язких матеріалів. Частинкам лакофарбового матеріалу властива висока кінетична енергія, що викликає утворення завихрень і пульсації струменя. Це призводить до розвитку коливань і деформації поверхні струменя. Краплі рідини рухаються до поверхні заготовки, сповільнюючи свою швидкість за рахунок опору повітря, і в результаті м’яко лягають на поверхню. Розмір крапель матеріалу, що наноситься, визначається властивостями самого матеріалу, тиском, а також розміром і формою розпилювального сопла.

Порошкову технологію фарбування деревини майже не використовують. Але деякі машинобудівники вже пропонують меблевикам устаткування для нанесення на деревину порошкових фарб. Наприклад, розроблена двоступенева технологія дає змогу покривати порошковою фарбою матеріали, що не проводять електрострум (деревина, ДСП, MDF). На першому етапі діелектричні матеріали покривають спеціальною струмопровідною ґрунтовкою. На другому  – отримані вироби покривають порошковою фарбою звичайним способом.

Зразки сучасного обладнання

Основні виробники обладнання для нанесення лакофарбових матеріалів – переважно зарубіжні, – враховуючи зростаючу популярність УФ-технологій, розробили спеціальну серію верстатів, підлаштованих під технологію якіснішого й економнішого фарбування.

Для прикладу можна навести зразки верстатів й технологічних ліній провідних виробників. Наприклад, сучасний фарбувальний комплекс для роботи з профільними погонними виробами із натуральної деревини та MDF виробництва фірми PROFIGAG Technics Lav. Він має чотири автоматичні розпилювальні головки, що повертаються в будь-якому напрямку і які здатні нанести покриття на найскладніші за конфігурацією поверхні. На екрані можна бачити швидкість фарбування (м/хв.).

Потужні лакувальні пристрої для покриття деревини УФ-матеріалами можуть в повній комплектації розтягуватися на сотню і більше метрів. Але трапляються й компактніші комплекси. Наприклад, італійська фірма BARBERAN може на 30–40 метрах розмістити лакувальну машину з таким набором обладнання: верстат для нанесення колоранта, верстат для розтирання колоранта, сушильний тунель для колоранта, шпаклювальний верстат, верстати для нанесення ґрунту (один або два шари), верстат для проміжного шліфування, верстат для нанесення верхнього шару (два або три шари) і УФ-сушильні тунелі.

Для сушіння пофарбованих виробів інша італійська компанія DELLE VEDOVE пропонує установки для сушіння УФ-лаків і установки для сушіння традиційних матеріалів із застосуванням гарячого повітря або інфрачервоних ламп. Також компанія виробляє нагромаджувачі, призначені для укладання полакованих чи пофарбованих виробів на рухливі багаторівневі візки. Далі їх висушують на відкритому повітрі або в сушильній камері.

Один із відповідальних етапів фінішної обробки лакованої деревини – шліфування профілів. Шліфувальне устаткування оснащується вузлами стрічкового або дискового типу для тонкого шліфування. Стрічкові вузли застосовуються для шліфування плоских і профільованих поверхонь із використанням відповідних «утюжків».

Автоматизація процесу нанесення лаків на профільовані заготовки великих розмірів і малої висоти (приміром, кухонні дверцята) є нині важливою потребою для більшості великих вітчизняних виробників меблів. Французька компанія CATTINAIR – визнаний виробник устаткування такого типу. Вона пропонує повний комплекс устаткування для спрейного фарбування і сушіння продукції, фарбувальні кабіни з водяною завісою і без неї, шліфувальні верстати (у тому числі верстати для шліфування стільців), щіткові верстати для розтирання матеріалу, що наноситься, і вентиляційне устаткування. Спрейні автоматичні установки серій Rotoclean і Spraymaster – це фарбувальна кабіна зі стрічковим конвеєром, над яким розташована карусель з розпилювальними «пістолетами». Система зчитування розмірів заготовки забезпечує нанесення оптимальної кількості лакоматеріалів. Крім згаданого устаткування, компанія пропонує і повністю роботизовані фарбувальні системи будь-якої продуктивності і для деталей будь-яких геометричних форм.

Комплексна фарбувальна лінія може складатися з власне фарбувальної установки, конвеєрів, столів, поворотних установок (у тому числі, наприклад, системи для перевертання деталі і фарбування її з іншого боку тощо), необхідного набору сушильних установок (бувають як довгі прохідні тунелі, так і вертикальні сушарки).

Логічно постає запитання: а такі розповсюджені пристрої, як ручні пульверизатори («пістолети») не годяться для нанесення ультрафіолетових покриттів? Чому ж – годяться. Але все ж ми на них не акцентували увагу, бо, як зазначалося, економне використання відносно дорогих УФ-матеріалів для покриття великих обсягів комплектуючих і виробів потребує високоточного обладнання, великих за обсягами й площею розміщення технологічних ліній з циклами: завантаження  – фарбування – сушіння – вивантаження. Отже, ручна праця в такому разі просто недоцільна за всіма показниками.

УФ-сушарки – обладнання, котре найбільш принципово відрізняється від подібних технічних засобів, що використовуються для полімеризації поліуретанових лакоматеріалів. Нагрівальний елемент тут – потужні лампи ультрафіолетового світла. Під його дією вода, що міститься в лаках, майже миттєво і повністю випаровується із вологого покриття при умови, що, за новими технологіями, лаковані вироби попередньо побувають у тунелях підігріву теплим повітрям чи світлом інфрачервоних ламп. Деколи для такого попереднього підігріву використовують мікрохвилі.

Значної популярності набувають вертикальні сушильні тунелі, що забезпечують триваліше перебування виробів у зоні cушіння, але займають менше виробничих площ. Такі тунелі призначенні, в першу чергу, для процесу затвердіння поверхонь, покритих УФ-матеріалами. Їхньою особливістю є нижчий рівень випромінювання тепла від ультрафіолетових ламп.

Хоча наша розповідь про УФ-сушарки дещо виокремлена, на практиці ж вони не використовуються відособлено, а обов’язково входять у комплекс обладнання для роботи з ультрафіолетами. Щоправда, інколи трапляється, що народні умільці самотужки прилаштовують до фарбувальних установок ультрафіолетові лампи, аби користуватися матеріалами швидкого висихання. Але така самодіяльність не дає змоги використати всі переваги УФ-матеріалів.

За матеріалами журналу меблеві технології
http://ua.infomebli.com/