Яка потреба використання у меблевій промисловості такого фундаментального матеріалу, як камінь? Якщо мова про натуральний, то є багато обмежень його застосування, особливо коли ймовірний вплив на нього агресивного середовища. А до штучних замінників чималий інтерес у меблевиків таки є. Пов’язаний він насамперед із прагненням надати виробам чи окремим їх елементам експлуатаційної надійності, а ще досягти декоративної різноманітності.

Слід зауважити, що потяг людей до підробок має прадавні корені. I камені, можливо, були першими об’єктами вмілої «фальсифікації». Щоправда, коштовні. Але людство чи то мудрішало, чи то ставало прагматичнішим, чи саме життя вимагало практичнішого застосування каменів, тож промислового виробництва набуло створення штучного каменю для більш нагальних, ніж біжутерне призначення, потреб – будівельно-оздоблювальних.

У будівництві камінь, у тому числі штучний, символізує надійність й довговічність. Для витончених натур він привабливий і як матеріал, здатний створити у помешканні – як зовні, так і всередині –атмосферу романтизму, ілюзію старовини. Звісно, господарі кам’яних цитаделей з хорошим смаком прагнуть, аби гармонійними були й меблеві гарнітури, тобто щоб вони також мали каменеподібне оздоблення.

Виробники кам’яних «дублікатів» стверджують, що за багатьма параметрами вони мають кращі показники, ніж їхні природні відповідники. Штучні вироби дешевші, багатші за кольоровою гамою, легші, позбавлені радіоактивності й природної холоднуватості. А у всьому іншому вони – точна копія справжніх. Щоправда, деякі штучні різновиди, переважно благородних каменів, виявляються значно міцнішими, ніж їхні природні відповідники. Є ще й такий бік привабливості рукотворних каменів: вони можуть імітувати такі зразки природних утворень, які, скажімо, взагалі не трапляються на вітчизняних теренах, або такі рідкісні, що за ціною майже фантастичні. Меблева промисловість для оздоблення використовує переважно «підробки» благородних порід – яшми, бурштину, базальту малахіту, будівельно-ремонтна галузь – мармуру, граніту, імітацію природних кам’яних кругляків. Нині вам можуть запропонувати навіть штучнокам’яні замінники дерева.

Основні різновиди замінників

У світі не так багато, може, з десяток, авторитетних виробників «марочного» штучного каменю. Це ті, котрі винайшли оригінальну структуру таких матеріалів і запатентували власні технології, на основі яких почали випускати різновиди базового матеріалу. Вони є у США, Азії (Південна Корея, Китай), у Німеччині Чехії та в Росії. Отже, охарактеризуємо найвідоміші й найпоширеніші серед споживачів світові бренди.

CORIAN (КОРIАН). Оскільки це чи не перша «модель» штучного каменю, компонентний склад якого винайшли і синтезували американці (компанія DUPONT) в середині 60-х років минулого століття, то інколи ця власна назва слугує узагальнюючим синонімом до поняття «штучний камінь». Цей інертний, хімічно пасивний, нетоксичний і непористий матеріал широко застосовують як будівельники, так і меблевики. Довговічні, міцні, такі, що добре миються, поверхні з матеріалу, виготовленого із застосуванням натуральних матеріалів та чистих акрилових смол, можна побачити в сучасних банках, кафе та ресторанах, готелях, клініках, автомайстернях тощо. При нагріванні коріану можна надати будь-якої бажаної форми, а при «деформуванні» матеріал не утворює пор і не тріскається. Його компоненти дають змогу створювати до сотні колірних гам.

MONTELLI (МОНТЕЛЛI). Штучний камінь того ж виробництва, що й CORIAN, і такого ж інтер’єрного призначення, тому має всі його найкращі якості – ударостійкість, з’єднування без швів, протистояння агресивним речовинам. Його фішка – велика міцність та ударостійкість при значно дешевшій ціні. Легкість догляду за ним також до вподоби виробникам кухонь та меблів для закладів громадського харчування та лікарень.

WILSONART – теж американського походження. Однаковий по всій глибині, тому не може втратити кольору й візерунка, скільки б і як нещадно його не експлуатували. На диво податливий для обробки. Йому може дати раду й людина, котра розуміється на деревообробці.

POLYSTONE (ПОЛIСТОУН). Китайський бренд. Вирізняється особливою твердістю, абсолютно «байдужий» до дії на нього масла , оцту, йоду, алкоголю, лимонної кислоти, чорнила. Губки й мильної води достатньо, аби позбавити меблі від їхньої наявності. Водночас слід утримуватися від безпосереднього контакту з вогнем та падіння на стільницю важких предметів.

RAUSOLID. Ексклюзив від добре відомого виробника штучного каменю – німецької компанії REHAU. Характеристика його доволі лаконічна, але точна і переконлива для тих, хто мав справу з цією продукцією: ідеальний матеріал для виготовлення вишуканих сучасних меблів для кухонь і ванних кімнат на індивідуальні замовлення.

LG HI-MACS. Натуральний акриловий південнокорейський камінь ХАЙ-МЕКС має таке привабливе й багатообіцяюче визначення тому, що містить до 70 відсотків натуральних матеріалів. Вироби з його застосуванням завдяки яскраво привабливим кольорам стають центром будь-якого інтер’єру, залишаючись теплими і на дотик, і для ока. Вони здатні зробити будь-які кухні і ванні кімнати затишними, а офіси – представницькими. Матеріал податливий, він дозволяє виготовляти вироби таких форм, на які здатна найбуйніша фантазія дизайнерів. Технологія його виготовлення вважається однією з найдешевших.

«Кореєць» – STЕRON (СТЕРОН)  – має такі самі переваги, що й усі його кам’яні «брати». Вирізняється в «крутому» сімействі хіба що придатністю для створення майже художніх композицій, бо за певних температурних умов дозволяє поводитися із собою як із пластиліном. Вміло його підсвічуючи, можна домогтися вражаючих ефектів в інтер’єрі, зокрема, меблевому.

SILESTONE (СIЛЕСТОУН) – найвідоміший кварцит, бо має в основі натуральний кварц  – один із найбільш твердих і красивих природних матеріалів. З огляду на це зайве й наголошувати на його міцності та довговічності. Різнобарв’я додає йому елегантності і допомагає гармоніювати практично з будь-якими меблями будь-яких стилів.

Наведений вище перелік формує одну з двох підгруп каменів штучного виробництва – так звану пластикову. Дехто вважає, що такі декоративні матеріали лише умовно можна називати штучним каменем, оскільки основне в їхньому складі – все ж акрилові смоли. З огляду на це, запевняють скептики, значно перебільшені їхні основні рекламовані виробниками достоїнства, зокрема, твердість та протидія агресивним речовинам (це підтверджують і наведені нижче застереження по догляду за CORIANом). Меблевики, навпаки, до переваг штучнокам’яних «пластиків» відносять якраз їхню податливість, завдяки чому їх можна обробляти навіть на деревообробних верстатах за незначного їх переобладнання. Акрили, справді, зручні для виготовлення фігурних виробів, бо доволі пластичні при розігріванні.

Хто робить ставку на справжню міцність матеріалів, той волітиме мати справу з другою підгрупою штучного каменю – агломерованими матеріалами, котрі, своєю чергою, залежно від використовуваної основи бувають цементними, мармуровими та кварцовими. Штучний агломерований камінь у тому вигляді, який нині можна побачити в меблевих салонах, був створений понад 20 років тому інженерами італійської компанії BRETON. Головна мета, що була з успіхом досягнута,  – знайти альтернативу якісному природному каменю, запаси якого, на жаль, у багатьох країнах неухильно зменшуються. У складі агломерату кварцове «борошно» (основний заповнювач), гранітна, кварцова або скляна крихта, пігмент і сполучна полі­ефірна смола. Агломерованому каменю важко знайти рівноцінну заміну в сімействі литих матеріалів. Ретельно підібрані компоненти, продуманий дизайн, здатність до високоякісної обробки поверхні листа, відсутність найменших пор, стійкість до високих температур та фізичних навантажень  – його основні «чесноти».

Наприклад, у ТОВ КОНУС- II у виготовленні меблів і меблевих складових віддають перевагу такому кварциту, як TECHNISTONE (ТЕХНIСТОУН) чеського виробництва. ТЕХНIСТОУН витримує великі навантаження навіть при сантиметровій товщині покриття (для стільниць використовується товщиною 2 або 3 см), але на відміну від, скажімо, натурального мармуру завдяки певній пластичності не тріскає при нерівностях основи, на яку настелений, не дряпається, не поглинає воду, що дає можливість використовувати його не тільки всередині, а й зовні приміщень, не роз’їдається хімічними мийними засобами на відміну від акрилових штучнокам’яних матеріалів. Незамінний для виготовлення лабораторних та медичних столів. Не зайве нагадати, що кварцити дешевші, ніж «пластики». Але найголовніше – ви не пошкодите стільницю, якщо будете нарізати на ній овочі, відбивати м’ясо або ставити гарячу сковороду без підставок, а якраз від цього застерігають виробники пластмасових аналогів, як-от коріан або акрил.

Часом справді незамінний

У промисловому виробництві вигідно те, що для виготовлення штучного каменю обох груп широко використовують доволі розповсюджені компоненти, зокрема, такі, як і в лакофарбовій промисловості, наприклад, синтетичні смоли. Лідерство тут за акриловими. Вироби з їхнім застосуванням, як уже зазначалося, вирізняються різноманіттям форм і непоганими фізичними характеристиками. Неважко здогадатися, що такі облицювальні матеріали популярні насамперед у виробників кухонних меблів та комплектуючих до них. З них виготовляють як горизонтальні поверхні (здебільшого – стільниці), так і вертикальні стінки у відділеннях-барах, а також ті, де зберігаються мийні засоби, а ще для виготовлення цільових виробів, як-от кухонні мийки, ванни тощо. Для домашнього побутового використання виготовляються обідні й журнальні столики з використанням штучнокам’яних матеріалів, меблі для ванних кімнат. Вологостійкість – основна з переваг таких замінників. У цьому зв’язку згадують і про те, що за такими матеріалами зручно й практично доглядати, і про те, що досконалість технології дає змогу створювати вироби будь-яких форм навіть із використанням кількох кольорів.

Стільниці із штучнокам’яних матеріалів широко застосовують у барних та адміністративних стійках, для меблів медичного призначення. У даних випадках згадують і про такі суттєві переваги стільниць із штучного каменю, як невразливість для бактерій та грибків, зручність відмивання плям та іншого бруду. А спеціалісти знають, що елементи замінників піддаються відновлювальному ремонту, чого бракує їхнім природним «родичам». Навіть після ремонту серйозних механічних ушкоджень на поверхнях не залишається жодних слідів – вони як нові.

Беззаперечною зручністю є можливість встановити на кухні мийки зі штучного каменю такого самого кольору, що і стільниці. Кухонна мийка дуже просто завдяки сучасним можливостям монтується в стільницю з використанням безшовної технології. Iнакше кажучи, створюється враження, що стільниця і мийка зроблені з єдиного куска каменю. Як наслідок, кухня немає неприємних переходів від стільниці до мийки, у яких збирається бруд і через які може просочуватися вода. Оскільки мийка також зроблена зі штучного каменю, то вода, що ллється з крана, не створює такого шуму, як у металевих мийках.

Зовнішня крайка стільниці зі штучного каменю може бути оброблена таким чином, щоб повторити загальну ідею дизайну кухні. Це можуть бути найрізноманітніші фаски, фільонки й інші варіанти. Якщо кухня велика, то стільниця для кухні може бути складена з декількох фрагментів, з’єднаних безшовною технологією.

Часто штучний камінь використовують також як стінову панель при монтажі кухні. Стільниця і стіна в одному стилі робить кухню ще акуратнішою.

Крім стільниць і стінових панелей, зі штучного каменю на кухні можна створювати підвіконня, полички, кухонні аксесуари.

Виготовляючи меблі для громадських місць, передусім, звертають увагу на їх практичність, оскільки в умовах так званого масового користування вироби максимально зазнають дії несприятливих чинників, швидко втрачають зовнішній вигляд і стають непридатними. А оскільки той же шинквас в більшості випадків є обличчям закладу, його зовнішній вигляд має бути бездоганним якомога довше. I штучний камінь для цього незамінний. Адже технологія виготовлення виробів з штучного каменю дає змогу створювати будь-які предмети інтер’єру без стиків і швів. Крім цього, як відомо, вироби зі штучного каменю практично не вицвітають, термостійкі, набагато дешевші і легші за натуральний камінь.

Буває і рідким

Суміш, із якої методом віброзаповнення та ущільнення у формах різноманітної конфігурації виготовляють штучний декоративний камінь, складається з таких компонентів: в’яжучих складових – цементу або портландцементу; дрібного заповнювача  – кварцового піску, щебеню тощо; наповнювачів (керамзиту, спученого перліту, дрібної керамічної крихти, пемзи) для зниження ваги; спеціальних пігментів і барвників (оксидів титану, хрому, заліза), змішуючи які в різних пропорціях, можна отримати практично будь-який колір. Найпоширеніший спосіб надання колірності такому оздоблювальному матеріалу – фарбування в масі, оскільки барвники додають до суміші, що дає змогу досягти однорідного відтінку. Втім, фарбу можна заливати у форми перед заповнюванням сумішшю, що створює ефект глибинності кольору. Дехто з виробників вдається до найпростішого: барвник наносить на поверхню вже готового штучного декоративного каменю. Але ця технологія застосовується нечасто, бо може «підмочити» репутацію виробу – при ушкодженні поверхні на ній з’явиться виїмка кольору непрофарбованої маси.

Майже всі виробники застосовують різноманітні пластифікатори, що відповідають за певні властивості (для зв’язування вологи, поліпшення експлуатаційних характеристик, прискорення тужавіння, підвищення міцності й еластичності тощо).

За технологією виготовлення і застосування штучний камінь буває рідким і листовим. Рідкий напилюється на вироби чи їхні деталі заданої форми, тому вважається матеріалом більш універсального застосування. Він прекрасно «лягає» на будь-які матеріали – на метал, скло, пластмасу, не кажучи вже про фанеру, ДСП і MDF. Листовий наклеюють за допомогою спеціального клею. Мають ці, здавалося б, однотипні матеріали й інші фізичні відмінності.

Листовий після 180-градусного нагрівання стає гнучким, рідкий варіант витримує температуру до 600оС і потім руйнується. I ремонтно-відновнювальні можливості у них різні. На листовому пошкоджене місце випилюють і вклеюють пластинку такого самого кольору. А тріщинам нічим не зарадиш. На виробах, де застосовувався рідкий камінь, подряпини просто зашліфовують, тріщини і сколи заливають відповідною рідиною. Після загусання місце ремонту також шліфують. Однак слід знати, що надмірне захоплення інкрустаціями може зіпсувати якість поверхні.

Догляд за виробами із використанням штучного каменю

Уже зазначалося, що за виробами із штучного каменю зручно доглядати. Достатньо мильної води, аби впоратися з незначними свіжими плямами чи іншими забрудненнями. Якщо ж плями застарілі, замість мила використовуються сильніші мийні засоби, котрі завжди є у господині під рукою. Причому матові поверхні не потребують спеціального догляду. Зазначимо принагідно, що хороші господарі навіть такі «витривалі» матеріали, як ТЕХНIСТОУН, не стануть необачно експлуатувати.

До речі, виробники CORIAN з цього приводу дають більш конкретні застереження. Оскільки матеріал не розрахований на екстремальні високі температури, не слід ставити на нього, наприклад, розпечену сковороду без підставки, бо таки залишиться слід. Незважаючи на те, що порізи і подряпини на CORIANі можна легко зашліфувати, не рекомендується різати продукти або будь-що інше безпосередньо на стільниці. Деякі кольори цього матеріалу не варто піддавати тривалій прямій дії сонячного світла. Конкретніше треба консультуватися з постачальником. Деякі хімічні речовини можуть утворювати на поверхні коріану плями. Такі ушкодження можуть потребувати перешліфовування й ремонту.

Ці застереження не будуть зайвими й для тих, хто експлуатуватиме й інші матеріали так званої пластикової групи.

Мабуть, лише вузькопрофільні фахівці знають про всі засоби, так би мовити, сервісного обслуговування штучного каменю. Наприк­лад, клеї-мастики слугують для ремонтних потреб – коли треба позбутися вищерблень, відколів, що утворюються внаслідок недбалої експлуатації штучнокам’яних виробів. Для надання гарного блиску каменю, що тривалий час вам служить, не обійтися без полірувального воску. Спеціальні кристалізатори можуть відновити природний блиск мармуру та мармурового агломерату. Якщо камінь через пористість все ж не такий водостійкий, як хотілося б, його обробляють розчинами для просочення матеріалу. Для створення привабливого ефекту «мокрий камінь» існують самополірувальні лаки. У більшості випадків подібні засоби не універсальні: для кожного виду каменю розробляють індивідуальні.

За матеріалами журналу меблеві технології
http://ua.infomebli.com/